Рецензия. Отец Уродов

Батько уродів або 7 хвилин ганьби, як надія Українського кінематографу

“Після попереднього сеансу системний блок “накрився” і сьогодні до уваги публіки тільки шорт версія нашої роботи. Привітайте акторів” – каже Юрій Панін режисер ексцентричної малометражки “Гамлет або феномен Датського Кацапізму”. Протягом 7 хвилин тривалості картини – зал в Недільному-20-листопада підвалі Могилянки поступово шаленіє і аж стає дибки наприкінці. “Бля!” на екрані і “Бля...” в залі. Пара, років 39, вивалюється із залу з розчервонілими від обурення обличчями – теж “БЛЯ!”.

Панін-режисер, джинсово адекватний, підстрижений, відкланюється сотні глядачів, свого кілька(!) хвилинного фільму та - здоровенній кімнаті виставкового залу. За його лівим плечем золочена телефонна будка радянської епохи та підвішений до стелі малюк врослий в телевізор. Панін охайний, простий і самовпевнений, такого кіна в Києві ще не бачили. А Тепер його бажають бачити знов і знов.

Щойно все скінчилося автор зриває оплески – “так я Це зробив навмисне”.

Забухати з ПОДРом та ПОМЕРТИ

“ГаФДК” – екранізація популярного літературного твору, популярного анти-літературного автора. Чийого?

- Лесь Подервянський, “Подр.” Художник, драматург-матюгальник та віднедавна рекламний голос “Байки-шкваркової”. Подр – автор та чтець фантастично популярних серед молоді аудіо п’єс “Гамлет”, “Герой Нашого Часу”, “Кацапи”. Подр - пляма оптимізму на бочці шмарклів української літератури. Його Гамлет кінчає в божевільні, не ставши голубим, його Савки та Афанасії варять борщ з гірських орлів, пробігають вісім кілометрів “з діжкою на х...”- коротше живуть.

Тільки старому Подру. (не Забужко, не Карпі, не Жадану, не Андруховичу) стало сили назвати біле білим і вбити малоросійське песимістичное моралізаторство: реальність гуртожитків, базарів та інтелігентського житія – хороша реальність. Санаторій “Дубки” під Києвом - Монмарт, Київ алкоголіків-п’ятничного-вечора - Іспанія з “Фієсти” Хемінгуея, розбиття обличчя –така ж веселість як розпиття горілки. Про це знаю, я і ти; але з письменників – тільки ПОДР.

За мірою впливу на ментальність цілого покоління (16-30) Лесь зробив те, чого ніхто з українських авторів ніколи не прагнув – інфікував ствердним (affirmative) почуттям гумору та переможним цинізмом невиліковно як СНІДОМ. “Оу є Бля!” Бухати з його героями – це традиція. Дві пляшки портвейну та касета, диск Подервянського – це формула посиденьок в студентському та аспірантському гуртожитку, і на кухні і на вечірці, і з батьками і з шефом по роботі... А забухати з самим Подром – це мрія. Під цю мрію Панін зробив фільм. За нею в зал наломилося до фіга піплу, без будь-якої реклами – з вуст в уста...

Я прибув зарання, чекати Подра. Розлив в 100 пластмасових склянок вино. Виклав фотоапарат. Про прибуття автора режисер повідомив завчасно і ми всі чекали. Дивилися як підвальний зальчик нахлюпами забивався глядачем. Не дочекалися.

Подр не прийшов, але приход був! ...на славу –Від офігенної відстійності кіна, від абсолютно крек-потнутої (crack-pot - божевільний) аудиторії того (його) вечора.

...Соціопати, студенти, пацанчики – друзі злетілися 20-го в Неділю до Могиляки, побачили як мат, як жанр літератури, стає відео .

КІНО врятовано – женемо його як самогон!

Аншлаг – сидіти на невідомо як і звідки взятій цільно-зварній трибуні, стільцях, колінах та підлозі.

На екрані бачили : Гідропарк-Данію, закатування очей як в німих шедеврах, операторську роботу як на сільському весіллі та обнадійливу дешевизну... Чули – матюки. І все це тривало 7 хвилин. “В кінці він на ній не одружився”.

Просто як самогон, кіно домашнє як порно.

Заправду фільм спокусив. Всім – відчуттям недосказаності, що лишив по собі, малою тривалістю, явним божевіллям акторів, простотою виконання, наочністю дефектів. Фільм – відкрита рана. Спокуса недомовок – це формула Жана Бодріяра. Формула спокуси Паніна –геніальна помилка малим коштом. “Собака повертається до своєї блювоти” – Біблія. Глядач повернеться до Паніна за новою порцією того, чого в українському кіно ще не було – відео жлоб-трешем, кіно зробленим для та про глядача...

“Фіг з ним, що фільм гавно”, простодушно каже мій новий знайомий, з “наркоманського” Ірпеня – “Не кожного для презентують в Україні екранізацію п’єси Леся Подервянського... Взагалі круто, що у нас кіно знімають... Паніна на “Молодість!”. В доброму анекдоті дівчина перепитує “А ви встигнете?” у відповідь на прохання чоловіка “приділити хвилину уваги ”. Панін точно затрахав мізки за ті кілька хвилин, що Вона, публіка йому подарувала.

“Купатися чи не купатися - блядське питання” – повторює слова “Гамлета” 23 річний Володимир з політеху, - “я думаю ми можемо зняти краще. Це ж просто як відлити, кіно можна варити вдома занефіг”. За два дні у студентській столовій я почую “Це був феномен, але не Датського кацапізму”... і він вже пустив пагони. Панін красавчик, з нами він це “зробив навмисне”, він навмисне зробив те, чого в Україні протягом останніх років не робив ніхто – екранізував над популярного автора, дешево, доступно, з перспективою. Браво. Хай живе українське хоум відео. “Перший НАХ!”