3 сходинки до ліфту

Життя крізь вікна.

Погляди у спину крадькома.

Уламки посуду в кухонному світлі.

Відтиск нових шпалер – там мене вже нема.

Металопластикові очі, тришарова шкіра з прошарком пінополістиролу, бутова дупа та крокви по 6 метрів як кістки у горлі. Тримайте мене, я їду подалі від даху...

Підвали не для дітей, горища – не для сексу.

Нічні прибульці без морального кодексу, домогосподарки з проявом клімаксу, дитячі комікси та жертви „форексу” – то лейкоцити коридорних вен і туалетних тромбів.

Не знаєте правди?

Відкрийте вікна і розслабте сфінктери. Слова сусідські як гра у свінгерів.

Кімнати поділено.

Діафрагми жорсткості.

Діти по колисках – квіти зірвані, чекають покладання пам’ятникам млості і жорстокості.

Звукоізоляція, вентиляційні отвори, трупний сморід, каналізація, крики, стогони – то мої спомини.

Будинок по вулиці без назви і номеру, паспорт у кишені і відгуки спомину...

Три кроки

Три подихи

9-й поверх

виходимо...