схід ледь жеврів. взагалі здавалось, що почервоніла заграва скоро вщухне. і хоч був ранок, складалось враження, що сонце заходить, а не робить натужні спроби видертись над смугою горизонту. в око збагряненим у його крові цвяхом впиналась вежа. не рухався ні я, ні намальована маслянистими, подекуди навіть занадто, фарбами картина за вікном. все застигло, вже холодний чай у застиглій руці, і навіть часточки пилу сніговою порохнею зависли у Cло-мо спробі якось призупинити падіння. і мені подумалось, що варто прокинутись раніше сонця, щоб спробувати зупинити час...
2008-11-10 13:17:18
але надіюсь лише початок
трафляє трохи "зарево" по-моєму не того
тема потребує розвитку - допиши!!!