Студентське

Списавши мене, як контрольну роботу до ранку,

з найвищих щаблів, – захитавшись, в безпомічне «потім»,

бо так між дзвінками вбирають від плоті до плоті,

бо так прозирають крізь Іншого, мов крізь цирату.

Допоки мости не збудують промінчики глузду,

допоки за формами тіла є формули. Одяг

висить і чекає, бо ці аксіоми доводять

до краю, де лишать приблуду, погрузлого в музу.

Як те, що рядками обмежене в кожній коханці,

писати тоді, не ганяючи куль по паперу?

Знімав з неї те, що знімали до нашої ери,

Усе гарячково до руху, до слова списавши.